Оренда квартири часто починається з простої домовленості: власник передає ключі, орендар щомісяця сплачує визначену суму. Проте більшість суперечок виникає не через саму вартість оренди, а через умови, які сторони не погодили заздалегідь.
Хто платить за комунальні послуги? Чи входять внески ОСББ до орендної плати? Коли власник може не повернути депозит? Хто відповідає за пошкодження техніки та за скільки днів потрібно попереджати про виїзд?
Саме тому договір оренди квартири краще укладати письмово та детально прописувати в ньому основні домовленості між власником і орендарем.
Письмовий договір дозволяє зафіксувати умови оренди та уникнути ситуації, коли власник і орендар по-різному пам’ятають усні домовленості.
У договорі варто визначити:
Також бажано зберігати підтвердження розрахунків. При безготівковій оплаті це можуть бути банківські перекази, а при оплаті готівкою — розписка або інший документ, що підтверджує передачу коштів.
До передачі грошей орендарю варто переконатися, що договір укладає власник квартири або особа, яка має відповідні повноваження.
Потрібно перевірити документ, що посвідчує особу власника, а також інформацію про його право власності на квартиру.
Право власності може підтверджуватися інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договором купівлі-продажу, дарування, свідоцтвом про право на спадщину або іншими правовстановлювальними документами.
Якщо договір підписує не власник, потрібно перевірити документи, які підтверджують повноваження представника діяти від імені власника квартири.
Єдиного універсального договору для всіх ситуацій немає. Однак чим детальніше сторони зафіксують основні умови, тим менше ризиків виникнення спорів у майбутньому.
У договорі зазначають дані сторін, щоб було зрозуміло, хто передає житло в користування та хто його орендує.
Потрібно точно визначити об’єкт оренди та зазначити адресу квартири.
За необхідності можна також прописати, що разом із квартирою орендар отримує в користування меблі, побутову техніку, паркомісце, комору або інше майно.
У договорі бажано визначити дату початку оренди, строк його дії та порядок продовження.
Також варто заздалегідь встановити, за який строк власник або орендар повинні повідомити іншу сторону про припинення оренди.
У договорі потрібно зазначити не лише розмір щомісячної орендної плати.
Доцільно також прописати:
Порядок сплати комунальних послуг краще окремо зафіксувати в договорі.
За загальним правилом наймач самостійно сплачує комунальні послуги, якщо інший порядок не встановлений договором.
Тому власник та орендар можуть самостійно погодити, хто оплачує:
Доцільно також прописати порядок передачі показників лічильників та строки оплати рахунків.
Власником квартири та співвласником багатоквартирного будинку залишається власник нерухомості. Передача квартири в оренду не робить орендаря її співвласником.
Водночас власник і орендар можуть у договорі домовитися, хто фактично сплачуватиме певні платежі, пов’язані з утриманням будинку.
У договорі бажано окремо визначити:
Під час заселення власники часто просять сплатити додаткову суму, яку називають страховим депозитом, заставою або гарантійним платежем.
У договорі необхідно чітко визначити:
Наприклад, сторони можуть передбачити можливість покриття з депозиту несплачених комунальних платежів або вартості пошкодженого майна. Але такі умови краще прямо зафіксувати в договорі.
Разом із договором оренди бажано оформити акт приймання-передачі квартири.
В акті можна зафіксувати:
Додатково можна зробити фотографії або відео квартири. Це допоможе визначити, які пошкодження існували до заселення орендаря.
Питання ремонту також краще врегулювати ще під час укладення договору.
Сторонам варто визначити, хто відповідає за поточний ремонт, природний знос техніки, аварійні ситуації та пошкодження, які сталися з вини орендаря.
Читайте також: Хто має оплачувати ремонт орендованого житла: власник чи орендар.
Ще до заселення власнику й орендарю варто погодити умови дострокового припинення оренди.
У договорі можна визначити:
Питання реєстрації договорів оренди житла періодично обговорюється на законодавчому рівні.
Однак сама необхідність укладення письмового договору не залежить від таких ініціатив. Для власника та орендаря письмовий документ насамперед є способом чітко зафіксувати домовленості щодо користування житлом, оплати та відповідальності сторін.
Перед передачею грошей та отриманням ключів варто перевірити:
Договір оренди квартири — це не формальність, а спосіб заздалегідь визначити правила користування житлом та фінансові зобов’язання сторін.
Особливу увагу варто приділити оплаті комунальних послуг і внесків ОСББ, депозиту, стану квартири, відповідальності за пошкодження майна та порядку дострокового припинення оренди.
Чим конкретніше ці умови прописані в договорі, тим менше ризиків, що після завершення оренди власник та орендар по-різному трактуватимуть свої домовленості.