Оренда житла в Україні часто супроводжується спорами між власником квартири та наймачем. Найчастіше конфлікти виникають через оплату комунальних послуг, дрібний ремонт, поломки техніки або капітальні роботи у квартирі.
Щоб уникнути непорозумінь, важливо розуміти загальне правило: частину витрат зазвичай несе орендар, а частину — власник житла. Але конкретний розподіл обов’язків краще одразу прописувати в договорі оренди.
Тема оренди напряму пов’язана з правами та обов’язками сторін. Детальніше про це можна прочитати у матеріалі про те, які права має наймач під час оренди квартири.
За загальним правилом, комунальні послуги оплачує орендар. Такий підхід відповідає статті 819 Цивільного кодексу України, згідно з якою наймач користується житлом і несе витрати, пов’язані з таким користуванням.
До таких платежів можуть належати:
Водночас сторони можуть домовитися про інший порядок оплати. Наприклад, частину платежів може покривати власник, або ж комунальні послуги можуть бути включені у фіксовану орендну плату.
Орендар має підтримувати житло в належному стані. Зазвичай це означає, що він відповідає за поточний або дрібний ремонт, який виникає під час звичайного користування квартирою.
До поточного ремонту можуть належати:
Такі витрати зазвичай пов’язані не з покращенням житла, а з його щоденним використанням. Тому їх найчастіше покладають саме на наймача.
Косметичний ремонт може бути обов’язком орендаря, але лише тоді, коли це прямо випливає з домовленостей сторін або не суперечить умовам договору.
Наприклад, у договорі можна передбачити, хто відповідає за:
Якщо це питання не врегульоване, можуть виникати спори. Тому всі умови щодо косметичного ремонту краще прописувати до заселення, а не після появи конфлікту.
Капітальний ремонт зазвичай є відповідальністю власника квартири або будинку. Це логічно, адже саме власник отримує дохід від оренди та має забезпечити придатний стан житла для проживання.
До капітального ремонту можуть належати:
Такі роботи не належать до звичайного побутового користування житлом. Вони стосуються технічного стану об’єкта та його придатності для проживання.
Відповідальність за поломки залежить від причини їх виникнення. Якщо несправність сталася через природний знос, витрати зазвичай несе власник житла.
Наприклад, якщо стара труба прорвалася через зношеність або техніка вийшла з ладу через тривале використання, це не завжди можна покласти на орендаря.
Інша ситуація — якщо поломка виникла з вини наймача. У такому випадку оплачувати ремонт має орендар.
До таких ситуацій можуть належати:
Закон встановлює загальні правила, але сторони можуть деталізувати їх у договорі оренди. Саме договір допомагає уникнути спорів щодо того, хто і за що платить.
У договорі бажано окремо визначити:
Також доцільно складати акт приймання-передачі житла із зазначенням стану квартири, техніки, меблів та наявних недоліків. Це допомагає уникнути претензій після завершення оренди.
Поки значна частина ринку оренди залишається неформальною, спори між власниками та орендарями часто вирішуються лише на рівні особистих домовленостей. Це створює ризики для обох сторін.
Офіційний договір дозволяє чітко визначити обов’язки сторін і зменшити кількість конфліктів. Особливо це важливо на тлі дискусій про податки, реєстрацію договорів та можливі зміни правил оренди житла.
Раніше також обговорювалося питання штрафів для власників, які здають житло неофіційно. Детальніше про це можна прочитати у матеріалі про податок на нерухомість та чинні правила для власників житла.
У більшості випадків комунальні послуги та дрібний поточний ремонт оплачує орендар, адже саме він користується житлом. Натомість капітальний ремонт зазвичай залишається відповідальністю власника квартири або будинку.
Якщо поломка сталася через природний знос, витрати має нести власник. Якщо ж пошкодження виникло з вини наймача, оплачувати ремонт повинен орендар.
Найкращий спосіб уникнути конфліктів — заздалегідь прописати всі умови в договорі оренди та зафіксувати стан житла на момент передачі. Тоді обидві сторони розумітимуть свої обов’язки і матимуть менше підстав для спорів.