У ВР України зареєстрували законопроєкт №7251, який допоможе у врегулюванні порядку співробітництва між працівниками й роботодавцями під час війни. Також мова ще про 2 інші потенційні загрози, які заважають трудовим відносинам сторін.
Законопроєкт пропонує постановити, що поки в країні діє воєнний чи надзвичайний стан накази можна здійснювати й вести в електронній формі, використовуючи електронні технічні засоби, чи відправляти електронні носії, які містять певну документацію, згідно з законодавством у сфері обігу електронних документів. Це також стосується усіх повідомлень та документів, які торкаються трудових відносин.
Також у законопроєкті пропонують запровадити додаткову підставу для того, щоб звільнити працівника. Підстава полягає у неможливості забезпечити працівника умовами праці через те, що відбулося знищення виробничих, організаційних, технічних потужностей, засобів виробництва чи майна, необхідного для здійснення роботи, внаслідок збройної агресії. Також потрібно ввести особливу процедуру звільнення таких співробітників.
На жаль, війна та жертви, які вона спричиняє, змушують вводити додаткові підстави для того, щоб розірвати трудовий договір, такі як відсутність відомостей про причину того, що працівника немає не роботі більш як 4 місяці.
Цей законопроєкт закриває наявну прогалину у законодавстві та уточнює порядок розірвання трудового договору зі співробітниками або фізичними особами, у разі якщо вони померли або суд визнав їх зниклими безвісти.
Також пропонується на час воєнного стану скасування окремих обмежень, які передбачає законодавство сфери запобігання корупції про іншу оплачувальну чи підприємницьку діяльність. Адже наразі існує вірогідність виникнення ускладнень виплат заробітних плат, а також інших виплат.
Проєкт врегульовує питання оплати додаткових відпусток для окремих категорій громадян і постраждалих учасників Революції Гідності. Сплачуватися вони будуть або коштами підприємств, яке призначене на оплату, або коштами фізичних осіб, з якими співпрацюють за трудовим договором.
Крім того, є пропозиція щодо зменшення тривалості цієї відпустки до 7 календарних днів через те, що кількість категорій осіб, в яких є право використати таку відпустку, збільшилася.
Оплату додаткової відпустки має робити роботодавець, тож потрібно змінити п. 12 с. 12 і п. 17 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У проєкті пропонується виключення з Кодексу законів про працю України ст. 81 та ч. 3 ст. 83, які передбачають те, що працівник, у разі переводу до іншого підприємства, має право на переведення грошової компенсації в іншу установу за відпускні дні, які він не використав. Так само змінити планується й ЗУ «Про відпустки».
Планують змінити ч. 6 ст. 83 Кодексу законів про працю відповідно до ст. 1227 ЦК України. Йдеться про сплату грошових компенсацій за відпускні дні, які співробітник не використав, та про додаткові відпустки співробітникам, в яких є діти чи повнолітні діти з інвалідністю підгрупи А першої групи.
Також пропонують аналогічно змінити ч. 6 ст. 24 ЗУ «Про відпустки». Крім того, необхідно згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці №132 змінити норму про встановлений термін видачі заробітної плати за час відпустки.
Зазначені зміни ст. 9 ЗУ «Про відпустки» потрібно внести зміни у положення згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю, які стосуються співробітників, яких мобілізували під час особливого періоду, адже в цій статті немає норм, відповідно до яких можна зберегти щорічну основну відпустку упродовж проходження військової служби.
Проєкт регулює питання виплат грошових компенсацій за відпускні дні, які працівники не використали, та додаткових батьківських відпусток, якщо співробітник помер. Це має входити до складу спадщини, якщо спадкоємці відсутні.
Для того, щоб усунути юридичні невизначеності й подолати практичні прогалини у правозастосуванні, законопроєкт змінює Закон №2136-ІХ. Проєкт встановлює порядок робочих часів та часу відпочинку поки діє воєнний стан. Це стосується й категорії співробітників, робочі години яких можуть бути подовжені. Також відновлюється механізм сплати за робочі години у вихідні та конкретизується порядок надання щорічних основних відпусток. Зазначається, що збільшення робочих годин упродовж тижня — це право роботодавця, а не обов’язок.
Також для працівників і роботодавців, які втратили гроші через війну, передбачені компенсації. Задля цього планують розробити окремий механізм. Крім того, зазначається уточнення умов, за яких застосовується механізм, що призупиняє дії трудових договорів з урахуванням виявлених непорозумінь, які стосуються підстав його запровадження. Враховуються й можливі ризики зловживання зі сторони роботодавця, потрібно забезпечити трудовими гарантіями співробітників в умовах війни.
Закон №2136-ІХ змінюється для того, щоб захистити трудові права співробітників. Ці зміни нададуть можливість здійснення позапланових заходів держконтролю щодо дотримання законів про працю.
