У договорах про закупівлю часто передбачають умову: постачальник поставляє товар протягом певної кількості днів після отримання заявки від замовника.
На практиці виникає питання: якщо замовник таку заявку не направив, чи означає це, що постачальник взагалі не повинен поставляти товар?
Верховний Суд у постанові від 14 липня 2026 року у справі №910/7211/25 розглянув саме таку ситуацію. Суд дійшов висновку, що сама по собі відсутність заявки не завжди звільняє постачальника від виконання договору.
Вирішальне значення мають конкретні умови договору: чи визначені в ньому товар, його кількість, загальний строк поставки та яку саме функцію виконує заявка замовника.
У чому полягав спір між замовником і постачальником
Між сторонами був укладений договір поставки.
Постачальник зобов’язувався поставити визначений договором товар до 15 квітня 2025 року.
Одночасно в умовах договору було передбачено, що поставка товару здійснюється згідно із заявками замовника протягом строку, що не перевищує п’яти робочих днів з моменту отримання такої заявки постачальником.
Товар у визначений договором кінцевий строк поставлений не був.
Замовник звернувся до суду з вимогами про розірвання договору та стягнення пені і штрафу за порушення строків поставки.
Чому постачальник посилався на відсутність заявки
Основним аргументом на користь постачальника було те, що замовник не довів направлення заявок на поставку.
Логіка була такою: якщо договором встановлено поставку за заявкою, а заявка не надійшла, у постачальника нібито не настав обов’язок поставляти товар.
Саме таку позицію підтримав апеляційний суд, який вважав, що замовник не виконав зустрічний обов’язок щодо направлення заявки.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд не погодився з таким підходом.
Суд звернув увагу, що підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін є укладений договір поставки, а не окрема заявка замовника.
Якщо договором уже визначені:
- товар;
- його кількість;
- обов’язок постачальника здійснити поставку;
- обов’язок покупця прийняти товар;
- кінцевий строк виконання договору,
то відсутність заявки не обов’язково означає припинення цих зобов’язань.
Для чого тоді потрібна заявка замовника
У розглянутій Верховним Судом моделі договору заявка не створювала саме зобов’язання поставити товар.
Таке зобов’язання вже виникло після укладення договору.
Заявка дозволяла замовнику визначати зручний момент поставки та обсяг конкретної партії товару в межах загальної кількості та строку, вже встановлених договором.
Тобто заявка виконувала організаційну функцію, але не замінювала сам договір.
Заявка на поставку і замовлення товару — не завжди одне й те саме
Верховний Суд звернув увагу, що в такій ситуації заявка не є фактичним замовленням товару.
Замовлення вже сформоване самим договором, оскільки в ньому погоджені предмет та кількість товару.
Заявка лише конкретизує виконання вже існуючого зобов’язання.
Чи звільняє відсутність заявки від поставки товару
У ситуації, розглянутій Верховним Судом, — ні.
Ненадання покупцем заявки не припинило:
- обов’язок постачальника поставити товар;
- обов’язок покупця прийняти товар.
Оскільки договір встановлював кінцевий строк поставки до 15 квітня 2025 року, постачальник мав виконати зобов’язання в межах цього строку.
Чи означає рішення суду, що заявки взагалі не мають значення
Ні. Такий висновок був би неправильним.
Значення заявки залежить від того, як саме сторони сформулювали умови конкретного договору.
Необхідно відрізняти щонайменше дві ситуації.
Варіант 1. Договір уже визначає весь обсяг товару та кінцевий строк
Якщо в договорі чітко зазначено загальну кількість товару та строк, до якого він повинен бути поставлений, а заявка лише визначає партію або конкретну дату доставки, посилання лише на відсутність заявки може не звільнити постачальника від відповідальності.
Варіант 2. Без заявки неможливо визначити, що саме і скільки поставляти
Іншою може бути ситуація, коли саме заявка повинна визначити:
- конкретну кількість товару;
- асортимент;
- місце поставки;
- об’єкт, на який потрібно доставити товар;
- інші істотні для фактичного виконання параметри.
У такому випадку правові наслідки потрібно оцінювати окремо з урахуванням точного тексту договору.
Тому рішення Верховного Суду не варто трактувати як універсальне правило «заявка ніколи не потрібна».
Що було вирішальним у справі №910/7211/25
Для висновку суду важливими були саме умови конкретного договору.
У ньому вже передбачили:
- обов’язок поставити товар;
- визначену кількість товару;
- кінцевий строк поставки;
- можливість замовника направляти заявки;
- п’ятиденний строк поставки після отримання заявки.
Тому Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність заявки не скасовує загальний обов’язок постачальника виконати договір до встановленого кінцевого строку.
Які наслідки настали для постачальника
Верховний Суд погодився з висновком про те, що непоставка товару у визначений договором строк є порушенням договірного зобов’язання.
У справі йшлося, зокрема, про:
- розірвання договору;
- стягнення пені;
- стягнення штрафу за порушення строків поставки.
Це ще раз показує, що постачальнику небезпечно просто чекати на заявку до закінчення строку договору, якщо з його умов випливає безумовний обов’язок поставити погоджений обсяг товару.
Читайте також: Пеня, штрафи та збитки у публічних закупівлях.
Що робити постачальнику, якщо замовник не надсилає заявку
Найгірший варіант — нічого не робити і після завершення строку договору пояснювати непоставку відсутністю заявки.
Постачальнику варто:
- Уважно прочитати умови договору щодо строку та порядку поставки.
- Перевірити, чи визначені загальна кількість та асортимент товару.
- Встановити, чи є в договорі кінцева дата поставки.
- Визначити, яку саме функцію виконує заявка.
- Якщо заявка не надходить — письмово звернутися до замовника.
- Повідомити про готовність виконати поставку.
- Запросити необхідну інформацію щодо партії, дати або місця доставки.
- Зберегти докази листування із замовником.
Такі дії не гарантують відсутності спору, але допомагають підтвердити добросовісну поведінку постачальника.
Чи варто самостійно поставляти товар без заявки
Не завжди.
Перш ніж направляти товар без заявки, необхідно перевірити, чи можливо фактично виконати поставку без додаткових вказівок замовника.
Наприклад, якщо договором передбачено декілька місць доставки або заявка визначає конкретний обсяг партії, самовільна доставка всього товару може створити іншу проблему — замовник може не мати можливості його прийняти.
Тому оптимальний варіант — не мовчати, а завчасно письмово врегулювати ситуацію із замовником.
Що потрібно прописати замовнику в договорі
Щоб уникнути спорів, механізм поставки за заявками має бути максимально конкретним.
У договорі варто визначити:
- чи є заявка обов’язковою передумовою кожної поставки;
- яку інформацію повинна містити заявка;
- хто має право її направляти;
- на яку електронну адресу або іншим способом вона направляється;
- коли заявка вважається отриманою;
- скільки днів має постачальник на поставку після її отримання;
- чи існує мінімальний або максимальний розмір партії;
- що відбувається, якщо до завершення строку договору замовник не замовив увесь обсяг;
- чи зобов’язаний постачальник поставити залишок товару до кінцевої дати.
Особливо важлива умова — що відбувається із залишком товару
Саме ця умова може усунути значну частину ризиків.
Наприклад, у договорі можна прямо визначити, чи повинен постачальник до завершення строку договору поставити всю погоджену кількість товару незалежно від кількості отриманих заявок.
Або навпаки — передбачити, що поставці підлягає виключно фактично замовлена кількість товару.
Чим чіткіше це сформульовано, тим менше простору для різного тлумачення договору.
Що варто перевірити постачальнику ще до підписання договору
Учаснику закупівлі потрібно аналізувати порядок поставки ще на етапі тендерної документації та проєкту договору.
Особливу увагу варто звернути на:
- загальну кількість товару;
- графік поставки;
- кінцеву дату;
- заявки замовника;
- строк реагування на заявку;
- кількість місць поставки;
- штрафні санкції;
- умови дострокового розірвання договору.
Якщо умови суперечливі, краще поставити питання або вимагати їх уточнення ще до завершення процедури закупівлі.
Які висновки вже робив Верховний Суд у подібних спорах
Позиція у справі №910/7211/25 не виникла ізольовано.
Верховний Суд послався на свої попередні висновки у справах №910/1694/24 та №914/483/25, а також на позицію Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/8181/24.
Загальна логіка цієї практики полягає в тому, що коли договір уже визначає товар та обсяг зобов’язання, заявка покупця може бути лише інструментом конкретизації строку та партії поставки, а не підставою виникнення самого зобов’язання.
Висновок
Відсутність заявки замовника не завжди дозволяє постачальнику не виконувати договір.
Якщо сам договір уже визначає товар, його кількість та кінцевий строк поставки, а заявка лише конкретизує партію або зручний час доставки, постачальник ризикує бути визнаним таким, що порушив свої зобов’язання.
Саме такий підхід Верховний Суд застосував у справі №910/7211/25.
Водночас кожну ситуацію потрібно оцінювати за конкретними умовами договору. Тому і замовнику, і постачальнику варто максимально точно прописувати роль заявки та порядок дій сторін, якщо вона не була направлена.
