Останнім часом в інтернеті активно поширюються тривожні твердження: нібито якщо житло не внесене до Державного реєстру речових прав (особливо те, що було придбане до 2013 року), власник ризикує втратити право на нього, а держава може «забрати» таку нерухомість. Насправді ситуація дещо інша.
Підвищена увага до Реєстру пояснюється передусім зручністю та безпекою. Якщо інформація про об’єкт внесена до електронної бази, підтвердити право власності можна швидко — за лічені хвилини, незалежно від місця перебування, просто отримавши витяг з Реєстру.
Саме тому реєстрація нерухомості значно спрощує будь-які юридичні дії з майном та знижує ризики у спірних ситуаціях. Детальніше про це можна прочитати у матеріалі право власності на нерухомість: як зареєструвати без помилок і ризиків.
Для житла, оформленого у період з 2003 по 2013 роки, інформація зазвичай зберігається в національних базах даних. Це означає, що право власності існує та визнається, однак підтвердити його можливо лише на території України шляхом звернення до архівів бюро технічної інвентаризації (БТІ).
Найскладніша ситуація — у власників нерухомості, оформленої до 2003 року. У таких випадках підтвердження права власності ґрунтується виключно на паперових документах: договорах, витягах, штампах та печатках.
Найгірший сценарій — втрата цих документів у поєднанні з відсутністю архівів БТІ (наприклад, у разі їх знищення або перебування на тимчасово окупованій території). За таких умов підтвердити право власності можливо лише в судовому порядку, і результат такого розгляду наперед не гарантований.
Часто плутають саме право власності та спосіб його підтвердження. Відсутність електронного запису в Реєстрі не означає автоматичну втрату майна. Держава не має законних підстав анулювати право власності лише через те, що інформація не внесена до Реєстру.
Водночас нерухомість без електронної реєстрації є більш вразливою. З нею складніше укладати угоди купівлі-продажу, дарування, спадкування, а також захищатися від шахрайських дій чи рейдерських схем. Щоб уникнути таких ризиків, корисно також знати, як перевірити, кому належить квартира: прості та доступні способи.
Тому практична порада проста: не варто відкладати. Поки документи збережені, а архіви доступні, доцільно внести інформацію про майно до Державного реєстру речових прав. Особливо це актуально в умовах воєнного стану.
Фактично реєстрація нерухомості через нотаріуса або державні сервіси — це не формальність, а спосіб убезпечити себе та інвестувати у власний спокій.
В Україні існують різні форми спільного володіння майном. У разі часткової власності кожен співвласник має чітко визначену частку. Натомість у спільній сумісній власності частки не визначаються до моменту їх поділу.
Саме форма власності впливає на обсяг прав кожного співвласника та визначає можливості щодо продажу, поділу чи іншого розпорядження майном у майбутньому. Від цього залежать і рішення, які можуть бути ухвалені стосовно такого об’єкта.